Алемтузумаб

Моноклональне антитіло Алемтузумаб зв’язується з певними лейкоцитами (В і Т-лімфоцитами) і змушує їх руйнуватися. Хоча алемтузумаб раніше був схвалений при хронічному лімфоцитарному лейкемії (ХЛЛ), зараз він в основному застосовується при розсіяному склерозі (МС).

Що таке алемтузумаб?

Алемтузумаб - моноклональне антитіло, яке специфічно зв'язується з антигеном CD52 на поверхні лімфоцитів. Якщо організм людини утворює антитіла як природну реакцію на контакт із збудниками, то це завжди є поліклональними.

Це означає, що утворені антитіла походять з багатьох різних клітин і спрямовані проти різних епітопів (сайтів зв'язування антитіл). Навпаки, моноклональні антитіла генетично сконструйовані. Вони виробляються в лабораторії клітинами із певної клітинної лінії.

Ці клітинні клони утворюють абсолютно однакові (моноклональні) антитіла, спрямовані проти одного, специфічного епітопу. У випадку з алемтузумабом - це поверхневий антиген CD52, який знаходиться на здорових та злоякісних лімфоцитах В і Т.

Фармакологічний ефект

Лімфоцити входять до складу імунної системи і належать до лейкоцитів. Антитіла зі специфічністю до лімфоцитів розпізнають їх і специфічно зв'язуються з певним антигеном цього типу клітин. Зв'язуючи антитіло, власна імунна система організму розпізнає лімфоцити і розщеплює їх.

Прикладом лімфоцитарного антитіла є алемтузумаб. Це антитіло спрямовано проти CD52. CD52 також відомий як антиген CAMPATH1 і знаходиться майже виключно у зрілих лімфоцитах. CD52 знаходиться як у В-лімфоцитах (В-клітини), так і в Т-лімфоцитах (Т-клітинах). Для лікування алемтузумаб дають пацієнтам у вигляді інфузії під наглядом лікаря. Препарат вибірково вбиває лімфоцити в організмі пацієнта.

Залежно від дозування препарат підходить для зменшення кількості лімфоцитів у більшій чи меншій мірі. Це може бути важливо, наприклад, при захворюваннях, при яких лімфоцити аномально змінені. Однак лімфоцити є частиною природної імунної системи. Розпад цих клітин завжди призводить до ослаблення імунної системи.

Медичне застосування та використання

Моноклональне антитіло альтемтузумаб застосовувалося проти хронічного лімфоцитарного лейкозу (CLL) під торговою назвою MabCampath®. При цьому захворюванні було показано, що воно є ефективним як імунотерапія раку у деяких пацієнтів.

Тим часом, проте, дозвіл алемтузумабу на показання CLL було відкликано виробником. Основою для цього були, очевидно, комерційні міркування та відсутність небажаних лікарських ефектів (побічних ефектів). У 2013 році алемтузумаб був повторно затверджений для лікування розсіяного склерозу (МС) та був повторно розпочатий під торговою назвою Lemtrada® - але в 40 разів дорожче попереднього препарату.

Сьогодні алемтузумаб в основному застосовується при розсіяному склерозі (МС). Мета - не вбити якомога більше лімфоцитів, а лише тимчасово знищити імунні клітини. У МС вони беруть участь у руйнуванні мієлінових оболонок у центральній нервовій системі. Потім організм знову утворює нові В і Т-лімфоцити. Отже, алемтузумаб може бути дозований значно менший при РС, ніж при терапії раку.

За винятком схвалення, алемтузумаб продовжує застосовуватися у певних підгрупах пацієнтів із ХЛЛ та застосовується в індукційній терапії для трансплантації нирок.

Ви можете знайти свої ліки тут

Ризики та побічні ефекти

Найпоширенішими побічними ефектами антитіла алемтузумаб є висипання, головний біль, лихоманка та респіраторні інфекції. Багато небажаних ефектів базуються безпосередньо на лімфоцитарному ефекті. Таким чином досягається пригнічення імунної системи, що іноді також бажано (наприклад, при лікуванні хворих на розсіяний склероз).

У той же час ослаблена імунна система завжди збільшує ризик інфікування і може спровокувати або погіршити аутоімунні захворювання. Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (ІТП) виникала в окремих випадках після лікування алемтузумабом. ІТП також називають імунною тромбоцитопенією і є аутоімунним захворюванням, яке вражає тромбоцити крові (тромбоцити).

У кожного четвертого пацієнта з МС розвинулися аутоімунні реакції на щитовидну залозу. Це частково призвело до хвороби Грейвса, надактивного захворювання щитовидної залози. З метою виявлення таких серйозних побічних ефектів під час лікування ретельно контролюватиметься аналіз крові пацієнта.