Остеонектин

Остеонектин є білком, який відіграє важливу роль у мінералізації кісток і, таким чином, бере участь у зміцненні кісток і зубів.

Під його синонімічною назвою SPARC можна виявити численні наукові дослідження, які додатково вказують на зв’язок між вивільненням SPARC та прогнозом різних видів раку.

Що таке остеонектин?

Остеонектин - це білок з молекулярною масою від 35 до 45 кілограмів дальтонів (кД). Середня молекулярна маса 40 кД та її розташування в базальній мембрані призвели до подальшої назви: BM 40 (Basement Membrane Protein 40).

Нарешті з’ясувалося, що інший білок під назвою Secret Protein, кислий, багатий цистеїном, також SPARC, є тим самим білком. Ця назва вказує на різні властивості: Кислий реагуючий білок секретується і багатий сірковмісною амінокислотою цистеїном. Сьогодні в основному використовуються назви SPARC та Osteonectin. Остеонектин - це глікопротеїн, що означає, що він містить вуглеводні групи (цукрові будівельні блоки) крім білкового компонента і здатний зв’язувати кальцій.

Функція, ефект та завдання

Остеонектин діє насамперед на клітинному рівні в організмі людини. Як глікопротеїн, що зв'язує кальцій у метаболізмі кісток, він виконує завдання з мінералізації.

Він має високу спорідненість до гідроксиапатиту (гідроксильованої фосфатної солі кальцію) і здатний зв'язувати колаген, типовий структурний білок. Мінералізація - важливий процес, при якому фосфати кальцію вбудовуються в органічну матрицю тканин організму. В результаті вони набувають особливої ​​сили. Ці тканини включають кістки, хрящі та зуби. Емаль зубів, наприклад, складається з майже 100-відсоткового гідроксиапатиту і є найтвердішою речовиною в організмі людини. У природних тканинах клітини знаходяться в структурі, званій позаклітинному матриксі.

У цій структурі клітин відбуваються різні взаємодії, для яких остеонектин також відіграє певну роль. Інші функції стосуються росту та проліферації клітин (проліферація клітин, лат.: Proles, scion; ferre, wear), які за її наявності можуть модулюватися, тобто змінюватися за різних умов. Крім того, білок підтримує прикріплення клітин, процес, який має велике значення для загоєння ран та поширення певних типів клітин. Остеонектин бере участь у метаболізмі кісток, в загоєнні ран та в процесі регенерації.

Освіта, виникнення, властивості та оптимальні значення

Особливо велика кількість остеонектину міститься в незрілій кістковій тканині. Спеціалізовані кісткові клітини, які відповідають за синтез кісткового матриксу, називаються остеобластами. Активні остеобласти містять багато остеонектину, а також хрящі та клітини, які відіграють роль у розвитку зубів (одонтобласти).

Він також синтезується фібробластами. Ці клітини зустрічаються у сполучній тканині і мають велике значення для позаклітинного матриксу та його сили. Крім того, макрофаги (грецькі, макроси, великі; фагейни, їдять) здатні виробляти білок в рамках процесу загоєння ран. Макрофаги - це білі кров’яні клітини, які виконують важливі функції в імунній системі. Ендотеліальні клітини, які лінії внутрішньої частини кровоносних судин, також синтезують її. Остеонектин можна знайти у багатьох метаболічно активних клітинах.

Цей факт використовується для обраних питань для оцінки поточної обмінної ситуації. Визначення кількості цього білка не є звичайним лабораторним тестом. Кількісне визначення білка може надати важливу інформацію для характеристики певних біохімічних процесів у процесі загоєння ран, метаболізму кісток або активації тромбоцитів у крові.

Хвороби та розлади

Симптоми, при яких не вистачає білка, досі не описані. Розлади, які, як видається, пов'язані зі змінами білка, включають бічну цистоцеле та хоріоангіому.

Латеральна цистоцеле (бічне випинання сечового міхура у бік стінки піхви) є слабкою сполучною тканиною, яка може призвести до нетримання сечі або затримки сечі. Хоріоангіома - рідкісне доброякісне набряк плаценти, і набагато важливішим є вплив, який він надає на процеси в рамках розвитку раку. Завдяки різноманітним властивостям вплив на різні види раку не здається однаковим. Рівень білка відрізняється при різних видах раку. Рак яєчників, передміхурової залози та підшлункової залози має низьке значення, тоді як рак молочної залози, гліома та меланома супроводжуються більш високими значеннями.

Примітно, що, здається, поліпшення відбувається, коли можна підвищити рівень за допомогою фізичних вправ та фізичних вправ. Вправи показали позитивні ефекти у хворих на рак. Цей факт призвів до переосмислення догляду за раком та гасла "втекти від раку". Здається, фізичні навантаження впливають на функцію гена. Існуючі гени можна включати, вимикати або активувати. Секретированний білок кислий і багатий цистеїном (SPARC), ймовірно, бере участь в одному з можливих механізмів. Цей білок виділяється під час фізичної підготовки. Характер впливу на ріст та поширення раку наразі суперечливий.

Існує консенсус щодо участі остеонектину в змінах активності ракових клітин і в зоні, що оточує пухлину. У деяких видах пухлин пухлинні клітини виявляють невелику кількість білка, при цьому він дуже високий у сусідніх клітинах. Деякі дослідження підтримують остеонектин як супресор пухлини при різних видах раку. В інших ефект, здається, працює в зворотному напрямку. Однією з причин може бути одночасний вплив на інші молекули та процеси, які в кінцевому рахунку впливають на біологічну поведінку по-різному.