психотерапевт

З моменту введення Закону про психотерапевтів у 1999 р. Були проведені навчання, сфери діяльності та дозволи Психотерапевт точно регулюється. У той час як професійні групи, такі як психологи, психіатри та лікарі з додатковою підготовкою, дозволяють проводити психотерапію, лише люди, які відповідають дуже конкретним критеріям, можуть називати себе психотерапевтами.

Що таке психотерапевт?

Психотерапевти користуються попитом, коли сильний психологічний та психосоматичний стрес викликаний проблемами у шлюбі, роботі, порушеними стосунками батько-дитина або непереробленими травматичними переживаннями.

Психотерапевт дозволено проводити лікувальну психотерапію. Це захищений термін, призначений для людей, які закінчили університетський ступінь з медицини, психології чи психіатрії та які закінчили кілька років додаткової підготовки.

Після закінчення навчання та після складання всіх іспитів потенційні психотерапевти отримують державне затвердження. Якщо ви хочете працювати психотерапевтом для дітей та молоді, ви також можете вивчити соціальну роботу, педагогіку або музикотерапію. Додаткове навчання зосереджено на конкретному терапевтичному методі.

Натуропатам з відповідною додатковою підготовкою також дозволено займатися психотерапією, але вони повинні називати себе "Натуропати психотерапії"; вони не мають права на призначення "Психотерапевт".

Лікування

Психотерапевт робота в клініках, лікарнях, власній практиці, різних консультаційних центрах, викладанні та дослідженнях. Психотерапія зазвичай використовується при психічних захворюваннях. Альтернативні терміни - це психічні розлади або психічні захворювання.

Щоб кваліфікуватись як психотерапія, повинні існувати симптоми "зі значенням захворювання", наприклад, депресія, тривожні розлади, порушення харчування, проблеми з шизофренією або залежністю. Психотерапевти користуються попитом, коли сильний психологічний і психосоматичний стрес викликаний проблемами у шлюбі, роботі, порушеними стосунками батько-дитина або непереробленими травматичними переживаннями.

Часто перехід між психічними захворюваннями, такими як депресивний настрій, та "нормальними" емоціями, як глибокий смуток, є рідким. Одним із критеріїв для визначення психічного захворювання є те, що симптоми зберігаються протягом тривалого періоду часу або продовжують повертатися.

Якщо немає скарг із цінністю хвороби, діяльність психотерапевта не зараховується як терапія, а лише як порада. Медичні страхові компанії покривають лише витрати на психотерапію, пов’язану з хворобою.

Методи діагностики та обстеження

психотерапія може здійснюватися в індивідуальних або групових сесіях. Для уточнення клінічної картини психотерапевт використовує п’ять-вісім сеансів. Для встановлення діагнозу в основному використовуються широкі опитування пацієнтів та психологічні тести. Також можуть бути опитані члени сім'ї та подружжя.

Крім того, необхідно подати медичний висновок, який виключає фізичну хворобу та точно показує, які ліки приймає пацієнт. Далі йде короткочасна терапія до 25 годин терапії або тривала терапія. Останні можуть мати максимальну тривалість від 45 до 240 годин, залежно від захворювання та типу застосовуваної терапії.

Медичні страхові компанії підтримують три поширені форми психотерапії: поведінкова терапія спрямована на те, щоб "допомогти людям допомогти собі". Пацієнт повинен засвоїти методи здатності жити краще в певних ситуаціях або загальному розладі в майбутньому. Наприклад, аналізуються стимули, що викликають певні реакції, і навчаються нові форми поведінки.

The Психотерапія на основі глибинної психології акцентується більше на дослідженні першопричин. Терапевт намагається пов’язати поточні розлади з травматичними дитячими переживаннями або несвідомими розладами. Пошук причин повинен полегшити симптоми.

Третя основна форма лікування - це аналітична психотерапія. Це довготривала терапія, яка необмежена в часі і стосується переважно дитячого та юнацького віку пацієнта. Механізми оборони та управління страхом є важливим напрямком.

Ви можете знайти свої ліки тут

➔ Ліки для заспокоєння та зміцнення нервів

На що слід звернути увагу пацієнта?

При виборі Психотерапевт Перше питання, що виникає, - бажане чи необхідне прийом ліків. Медичному психотерапевту, тобто випускнику медицини, дозволено проводити психотерапію та призначати ліки.

Психотерапевту заборонено призначати ліки, але він також порекомендує відвідати психіатра та тісно співпрацювати з ним, якщо він вважає прийом ліків на додаток до психотерапії корисним.

Крім того, виникає питання, чи бажана співпраця з психотерапевтом або альтернативним практиком психотерапії. Психотерапевти, як правило, добре підготовлені через суворі норми, іноді існують великі відмінності у навчанні серед альтернативних практиків. Однак вони можуть дуже добре спеціалізуватися на певних терапевтичних процедурах.

Інші важливі питання: Який метод терапії видається найбільш привабливим та найкориснішим? Чи бажана індивідуальна чи групова терапія? Які методи лікування оплачує медична компанія? Медичні психотерапевти, як правило, мають більш науково-біологічний спосіб роботи, психологічні терапевти зазвичай більше працюють на психіку. Зрештою, одна справа, перш за все, має бути правильною: хімія та відносини довіри між пацієнтом та терапевтом.