Васкуляризація

The Васкуляризація є з'єднанням органу з системою крові і тому може також відповідати утворенню нових менших судин. У випадку таких патологічних новоутворень, як системне з'єднання пухлини, ми також говоримо про неоваскуляризацію. У медичній практиці васкуляризація відіграє насамперед терапевтичну роль.

Що таке васкуляризація?

Під терміном васкуляризація медицина позначає два різних контексти. З одного боку, термін стосується всього судинного зв’язку конкретного органу. Ще частіше, однак, медик використовує слово для позначення так званого ангіогенезу. Цей процес відповідає утворенню нових судин в організмі людини. Ангіогенез - це розростання судин, що виникають при проростанні або розщепленні на основі попередньо сформованих судин.

Утворення нових судин з клітин-попередників ендотелію необхідно відрізняти від цього типу васкуляризації і також відоме як васкулогенез. Васкулогенез особливо актуальний для розвитку судинної системи в ембріональному періоді. Ангіогенез відіграє особливу роль у відновлення процесів загоєння ран. Остаточним типом неоваскуляризації є артеріогенез, при якому артерії та артеріоли утворюються на основі клітин гладкої мускулатури.

Усі форми утворення нових судин також називають неоваскуляризацією в організмі дорослої людини. Неоваскуляризація може застосовуватися також у разі неоваскуляризації з патологічним значенням.

Функція та завдання

Васкуляризація як з'єднання системи судин відноситься до кровообігу як до проточної системи. Система працює від серця в мережі окремих кровоносних судин через організм і тим самим забезпечує виживання. Система кровоносних судин забезпечує метаболізм кожного органу, тканини та кожної клітини тіла. Таким чином він підтримує хімічно фізіологічний рівень рідин організму.

Кров насамперед транспортує кисень з легенів до окремих клітин і виводить звідти вуглекислий газ. Поживні речовини з травлення також транспортуються до органів і тканин через кров. Окремі клітини отримують жири, цукор і білок, які вони споживають, переробляють або зберігають. Утворилися відходи переносяться з кров'ю в інші тканини. Крім того, такі речовини, що передаються, як гормони або імунні клітини, транспортуються до місця їх використання в системі крові.

Сукупність судин певного органу виконує всі згадані завдання і називається васкуляризацією. Васкуляризація в розумінні нових процесів формування з дрібними кровоносними судинами в результаті відповідає утворенню судинних структур з ендотеліальними клітинами, перицитами та гладком'язовими клітинами. Ці процеси регенерації є актуальними в контексті загоєння ран і пов'язаних з цим процесів відновлення.

У широкому сенсі два значення васкуляризації перекриваються. Загальна точка перетину відповідає постачанню тканинних ділянок системою судин і кровоносних капілярів.

Печінка вважається добре васкуляризованою тканиною. Він особливо багатий на судини. Це означає, що в разі травми в цьому виді тканини спостерігається значно більше кровотеч, ніж у слабо васкуляризованої тканини, наприклад сухожиль.

Хвороби та недуги

Васкуляризація у сенсі ангіогенезу має велике значення в медичній клініці, наприклад у зв’язку з пухлинами. Солідна пухлина залежить від зростаючої мережі капілярів. У цьому контексті ми говоримо про ангіогенез, спричинений пухлиною. Ця капілярна мережа постачає пухлину поживними речовинами та киснем. Кожна пухлина розміром від двох мм³ залежить від утворення нових судин. Без судинного зв’язку пухлини залишаються безсимптомними і не мають клінічного значення.

Придушення васкуляризації відповідно обмежує ріст пухлини. Антиангіогенні терапевтичні підходи зменшують васкуляризацію і, таким чином, приплив крові до пухлин. Молекулярні антитіла, нейтралізуючі VEGF, такі як бевацизумаб, дозволені при метастатичному раку товстої кишки з 2004 року. Сьогодні цей вид терапії використовується також при раку молочної залози, раку легенів або раку нирок.

Про-ангіогенну терапію необхідно відрізняти від цього. Він заснований на ангіогенних факторах росту і використовується, наприклад, для лікування артеросклерозу. Перш за все, використовується потужний ангіогенний фактор росту FGF-1. Проангіогенна терапія також може грати роль при хронічних порушеннях загоєння ран.

Терапія, що сприяє васкуляризації, відповідає або білковій терапії, або генній терапії, або клітинній терапії. Використання факторів росту відповідає білковій терапії. Дослідження генної терапії для сприяння васкуляризації до цих пір в основному використовували ген, який кодує ангіогенний фактор росту ДНК. Виходячи з цього, шлях генної терапії може відповідати, наприклад, передачею аденовірусу геном. Поки що невирішені проблеми покладаються на генну терапію. Наприклад, ці терапевтичні підходи все частіше призводять до трансфекції генів, що може супроводжуватися небажаною реакцією імунної системи. Потенційна токсичність вірусів-носіїв також є невирішеною проблемою цих підходів.

Клітинна терапія, яка сприяє васкуляризації, заснована на перенесенні різних типів клітин. Цей терапевтичний підхід ще знаходиться в зародковому стані. Поточний етап відповідає початковому етапу. Доступні дослідження з невеликою кількістю пацієнтів. Однак ці дослідження показують відносно суперечливі результати. Поки для передачі використовувались клітини різних типів. Крім різних форм стовбурових клітин дорослих, таких як ендотеліальні клітини-попередники, у відповідних пілотних дослідженнях використовувались гемопоетичні та мезенхімальні стовбурові клітини.