Ліки, які є на Ангіотензин II відіграють велику роль у підвищенні артеріального тиску та рівня натрію. Це часто використовувані препарати, популярні серед пацієнтів, які страждають від низького артеріального тиску через дуже рідкісні побічні ефекти.
Що таке ангіотензин II?
Ангіотензин, відомий з 1940 року, відповідає за регулювання артеріального тиску, виробляється в нирках і перетворюється на ангіотензин II ферментом з легенів.
При введенні препарату з цим діючим інгредієнтом ефект початкового ангіотензину посилюється, що призводить до швидкого підвищення артеріального тиску. Різні дослідження показали, що ангіотензин II призводить до більш тривалого життя та послаблює захворювання у уражених пацієнтів.
Фармакологічний ефект
Ангіотензин II пов'язаний з кількома ефектами, але найбільш помітним є помітне підвищення артеріального тиску. В результаті досягається кращий приплив крові до всіх органів в організмі; нирка фіксується як особливо «уражений» орган.
Ангіотензин II впливає не лише на один конкретний орган, оскільки вплив прийому всередину можна виміряти і відчути в усьому організмі. Кору надниркових залоз вирішують значно підвищене вивільнення альдостерону. Це в свою чергу призводить до посиленої екскреції іонів калію в так званих канальцях нирок. Збільшенню об’єму крові сприяє реабсорбція води, що в свою чергу призводить до підвищення артеріального тиску.
Ангіотензин II також безпосередньо стосується канальців нирок, що знову підвищує артеріальний тиск. Нарешті, певний гормон вивільняється частіше в задній частці гіпофіза, внаслідок чого артеріальний тиск в останній раз підвищується.Ці ефекти на різні органи також спричиняє ангіотензин I, але ангіотензин II діє набагато ефективніше, завдяки чому можна досягти кращого ефекту при тій же кількості ліків. Якщо побічних ефектів не виникає, Ангіотензин II не повинен впливати на інші органи чи функції організму.
Медичне застосування та використання
Ангіотензин II застосовується у лікарській формі лише для лікування низького артеріального тиску. Інгібітори АПФ є альтернативою, але вони частіше викликають побічні ефекти, тому препарати ангіотензину II можуть бути ефективною альтернативою для пацієнтів, уражених побічними ефектами.
У великому дослідженні, проведеному на 2640 пацієнтах, 20,8% кандидатів на тест попросили припинити лікування інгібітором АПФ через побічні ефекти, тоді як препарати ангіотензину II призвели до цього рішення лише у 12,2% випадків. Лікування ангіотензином II не слід застосовувати під час вагітності або наступного періоду грудного вигодовування, оскільки дитина може контактувати з препаратом.
Серцева недостатність IV ступеня також є протипоказанням, і ангіотензин II не слід застосовувати для лікування, якщо є важкі функціональні порушення роботи нирок (оскільки цей орган безпосередньо відповідає за вплив ангіотензину II) або печінки. Ангіотензин II можна комбінувати із згаданими інгібіторами АПФ, але тут відсутні тривалі дослідження.
Ризики та побічні ефекти
Ангіотензин II - активний компонент, який рідко викликає побічні ефекти у вигляді ліків. Серед них, наприклад, запаморочення або відчуття дезорієнтації, саме тому препарати такого типу не слід приймати вперше, якщо планується використовувати машини після цього (наприклад, поїздка на машині).
Крім того, значення печінки можуть змінюватися і значення калію можуть збільшуватися, але це не обов'язково має мати негативний ефект. Ангіотензин II також може викликати м’язові та постійні болі в суглобах та дискомфорт у шлунково-кишковому тракті.
Вони можуть проявлятися як діарея або запор, а у деяких пацієнтів було продемонстровано незначне стійке відчуття нудоти. Помітний червонуватий удар будинку також є одним із побічних ефектів ангіотензину II. Усі перераховані побічні ефекти зустрічаються дуже рідко.
.jpg)
