Лютик

З цибулинні лютики - отруйна рослина, в основному зустрічається в Центральній Європі. Раніше його визнавали лікарською рослиною. Однак сьогодні, завдяки своїй токсичності, цибулинний лютик використовується лише як засіб у сильно розведеному вигляді, насамперед у гомеопатії.

Виникнення та вирощування цибулинної лютики

Рослина вже в стародавні часи використовувалося як проносне, а Гіппократ також використовував його як аборти. З цибулинні лютики, що також називається Ranunculus bulbosus належить до родини лютикових (Ranunculaceae) та до роду лютиків (Ранункулус). Більш відомий, ніж лютик Лютик, якими можуть бути різні типи лютиків.

Цибулинний лютик - багаторічна рослина, яке виростає стійким і трав’янистим і має висоту від 15 до 50 сантиметрів. Волохатий стебло потовщений в нижній частині, трохи нижче поверхні землі, з якої походить перша частина назви рослини. Цей бульба служить лютикові для зберігання поживних речовин і як орган персистування. Це дозволяє лютикові переживати сухі та гарячі заклинання та періоди низьких поживних речовин.

Цибулинний лютик має жовті квіти, які складаються з п’яти пелюсток і мають діаметр від двох до трьох сантиметрів. Цвіте в період з травня по липень. Після дозрівання насіння стебла та листя цибулинної лютики швидко в’януть, що дозволяє рослині уникати посушливих літніх та осінніх місяців. Німецька назва Hahnenfuß позначає триразове листя пташиної стопи, розділене листям.

Цибулинна лютикова зустрічається у великих частинах Європи. Він особливо рідний у Центральній Європі, але його також можна знайти в південній частині Скандинавії, в Україні та на Близькому Сході та в Північноафриканському середземноморському регіоні. Рослина віддає перевагу вапняним, досить бідним поживними речовинами ґрунтах і росте на луках, падінні, скелях і купих. Рослина запилюється комахами.

Ефект та застосування

Всі частини рослини в цибулинному лютикові отруйні. Якщо свіжа рослина пошкоджене, воно утворює сік з нетоксичною речовиною ранункулін. Ранункулін - глюкозид, який перетворюється на отруйний алкалоїд протоанемонін. Протоанемонін - токсин, який міститься у всіх лютиках. Він надає сильну подразнюючу дію на шкіру та слизові оболонки, завдяки чому зовнішній контакт призводить до почервоніння шкіри, свербежу та утворення пухирів. Це відомо як дерматит з лютиком.

Ці роздратування можуть виникати, наприклад, при ходьбі босоніж по свіжоскошених луках, де знаходиться рослина. При внутрішньому застосуванні протоанемонін діє на нервову систему і викликає печіння в роті до блювоти та колікозного болю в шлунку. Це може призвести до сильного подразнення шлунка, кишечника та нирок. Крім того, можуть виникати напади запаморочення і, у важких випадках, судоми або навіть параліч.

Однак у висушених частинах рослини втрачаються токсини. Отруйний, але нестійкий протоанемонін перетворюється в нетоксичний анемонін, коли рослина висохне. Анемонін має спазмолітичний та знеболюючий засіб і може вбивати бактерії. Через токсичну дію високих концентрацій діючої речовини протоанемонін, рослина зараз в основному використовується в гомеопатії. Всі рослинні частини свіжої квітучої лютики використовуються при виготовленні ліки.

У низьких дозах цибулинні лютикові можна також додавати в чайні суміші і, крім внутрішнього гомеопатичного застосування в якості глобул, крапель або ін’єкцій, також можна застосовувати зовнішньо, як прокладку або конверт. Глобули, краплі та розчини для ін’єкцій доступні в різних можливостях, тобто в різних рівнях розведення. Кульки приймають один-три рази на день, залежно від їх потенції.

Важливість для здоров'я, лікування та профілактики

Цибулинна лютикова здавна є визнаною лікарською рослиною. Рослина вже в стародавні часи використовувалося як проносне, а Гіппократ також використовував його як аборти. У 16 столітті цибулинні лютики використовували проти бородавок, кишок і як відновлювачів волосся, а в більш пізні століття в народній медицині можна зустріти різні форми лікування.

В даний час цибулинна лютикова використовується в гомеопатії як складний засіб, тобто разом з іншими гомеопатичними лікарськими засобами, які узгоджуються між собою і як керівництво, дію яких підтримують інші гомеопатичні лікарські речовини. Спираючись на ганеманський принцип гомеопатії, щоб вилікувати подібні речі подібними речами, лютик використовується при різних шкірних захворюваннях, а також при хворобливих станах.

Біль різного походження та свербіж знімають, а запалення заживає. Зокрема, шкірні захворювання, спровоковані вірусом, таким як оперізуючий лишай, вітряна віспа або простий герпес, можна лікувати гомеопатично за допомогою цибулинної лютики. Гомеопатичне лікування ревматизму, подагри, ломких болів через застуду та кашель або головний біль через коливання температури також можливе завдяки знеболюванню.

Крім того, гомеопатичне лікування цією рослиною може допомогти при різних інших захворюваннях і застосовується, наприклад, при сінної лихоманці, менінгіті (менінгіті), плевриті (плевриті) та невралгії (болі в нервах). У разі невралгії слід особливо згадати застосування при міжреберній невралгії (нервовий біль в міжреберній ділянці грудної стінки).

Іншими можливими способами використання є загальна втома та виснаження, а також напади лихоманки. Окрім використання в якості лікарської речовини, цибулинний лютик рідко використовується як декоративна рослина для грядок і газонів.