Інтернейрон

А Інтернейрон, також як Комутаційний нейрон або Проміжний нейрон це нервова клітина всередині центральної нервової системи (ЦНС). Завдання інтернейрону - з'єднати дві нервові клітини. У вужчому сенсі це сенсорний (аферентний) і руховий (еферентний) нейрон.

Що таке інтернейрон?

Ця медична сфера охоплена неврологією та нейронаукою. Термін походить від грецьких термінів "inter" = між і "нейрон" = нерви. Інтернейрони - це нервові клітини, які розташовані кінцевими ручками (виступами) у визначеній ділянці центральної нервової системи і з’єднані там між двома або більше нервовими клітинами.

Вони не мають довгих аксонів і тому не здатні передавати сигнали на великі відстані. Проміжні нейрони демонструють надзвичайно диференційоване, функціональне та морфологічне різноманіття. Проміжні нейрони повинні справлятися з найрізноманітнішими завданнями, включаючи контроль над входом і виходом основних нейронів (головних клітин) і модифікацію потоків сигналу між окремими клітинами.

Наскільки складними є ці завдання, можна з’ясувати лише з нейро-архітектури центральної нервової системи, яка, однак, поки лише частково зафіксована медично. Були різні спроби класифікації інтернейронів, але поки лише з помірним успіхом, оскільки немає єдиної систематики.

Анатомія та структура

Існують різні типи нервових клітин. Медицина розмежовує уніпоральні, біполярні, псевдоніполярні та мультиполярні нервові клітини. Вони поділяються на сенсорні нервові клітини, інтернейрони та рухові нервові клітини. Вони працюють в тісній співпраці в організмі людини.

Сенсорні нервові клітини - це нерви та нервові волокна, які передають інформацію до спинного та мозку через рецептори органів чуття. Рухові нейрони (рухові нервові клітини) передають імпульси від головного та спинного мозку до м’язів та залоз. Вони відповідають за впорядковану послідовність рухів в організмі людини. Інтернейрони розташовуються між сенсорними та руховими нервовими клітинами і виконують роль посередників. Потім вони пересилають вхідні сигнали між окремими ділянками тіла і обробляють цю інформацію в локальних схемах.

Медицина розрізняє локальні та міжсегментарні інтернейрони. Проміжні нейрони зазвичай мають набагато менші клітини з багатьма взаємозв'язками, ніж мото- або сенсонейрони. Ці три типи нейронів розташовані у вигляді ланцюгів і мереж. Найпростіша форма - рефлекторна дуга. Це утворює найкоротший зв’язок між ефектором і рецептором через нервові клітини визначеного ланцюга збудження нейронів. Зв'язок від аферентного (подаючого напрямку) до еферентного нейрона (відвідний напрямок) відбувається на рівні хребта через синапс в передньому розі спинного мозку.

Цей тип рефлексу називається односинаптичною рефлекторною дугою. Ефектори - це клітини, які викликають певний ефект. Найчастіше це м’язові клітини, які стискаються (збиваються разом) або розслабляються у відповідь на вхідний сигнал. Завдання рефлекторної дуги - зв’язати вхідні потенціали дії та забезпечити впорядковану послідовність рухів. У цьому випадку це забезпечує те, що м'язи не реагують на вхідний сигнал судомами.

Приклад ефективної співпраці різних нейронів: Якщо рівень цукру в крові падає нижче критичної заданої точки, рецептори у венах повідомляють про цей критичний стан через інтернейрони та аферентні нейрони в центральній нервовій системі. Це передає команду бета-клітинам підшлункової залози через еферентні нейрони, щоб вивільнити гормон інсулін. Потім ця речовина проходить через кров до печінки, яка перетворює глюкозу у водорозчинні гліколи та зберігає її. Цей механізм знижує концентрацію глюкози в крові.

Функція та завдання

Нейрони взаємозв'язку отримують вхід від інших нейронів і після обробки передають ці стимулюючі або гальмуючі сигнали наступним нервовим клітинам. Вони не виконують жодних рухових чи сенсорних завдань. Нейрони взаємозв'язку розташовані між моторними нейронами та сенсорними нейронами у вигляді функціональних ланцюгів або функціональних схем.

Наприклад, у спинному мозку полі- та олігосинаптичні рефлекси та інгібування Реншо проходять через нейрони взаємозв’язку. Це зворотне гальмування, при якому моторні нейрони передають поглинання аксонів інгібуючим інтернейронам, які інгібують моторний нейрон, від якого виник по збуджувальний сигнал. Це обмежує тривалість збудження. Мозок має інтернейрони у вигляді нервових клітин із відносно короткими аксонами (клітини Гольджі II типу). Вони розташовані навпроти проекційних нейронів з довгими аксонами. Ентеральна нервова система (ЕНС) має сенсорні інтернейрони як нащадків нейронного гребеня.

Разом з гальмівними та збудливими руховими та сенсорними нейронами вони утворюють складну систему. З цієї причини інтернейрони часто називають нейронами взаємозв'язку, оскільки вони виконують функцію посередництва між залученими нервовими клітинами, передають вхідні сигнали між різними частинами тіла та обробляють дані, подібні до комп'ютера, використовуючи локальні схеми. Ці сигнали спочатку приймаються рецепторами (сенсорними клітинами) і перетворюються в електричні сигнали, щоб інтернейрони могли обробляти їх.

Вони обчислюють інформацію з різних джерел і передають результат в наступну клітинку. Вони складають найбільшу кількість нейронів в організмі людини. Наприклад, сітківка людини має різні шари інтернейронів.Вони обчислюють вхідні сигнали від фоторецепторів (стрижні та конуси) через сітківку і оцінюють їх. Під час цього процесу кожен інтернейрон підключається до великої кількості фоторецепторів, які, в свою чергу, підключені до багатьох інтернейронів.

Ви можете знайти свої ліки тут

Хвороби

Добре функціонуюча нервова система має важливе значення для підтримки різних функцій організму. Постійний обмін спілкуванням між мозку, органами чуття, м’язами та нейронами дає нам змогу своєчасно реагувати на потреби нашого оточення. Цей механізм починається з контролю температури тіла, дихання, кровообігу та послідовностей руху.

Крім того, є енергопостачання, метаболізм та сенсорні технології. Особливою функцією нервових клітин є обробка та передача вхідних імпульсів, завдяки чому реакція організму відбувається самостійно, без участі мозку. Натомість рефлекторна дуга спинного мозку відповідає за обробку інформації. Для того, щоб викликати швидку реакцію на вхідну інформацію, імпульс направляється безпосередньо зі спинного мозку і здійснюється задіяними м'язами. Начебто цей механізм свідомо керується, що пов’язано з тим, що потім мозок бере контроль над цією м’язовою областю.

Нервовим клітинам також надається велике значення в навчанні нових речей. Якщо центральна нервова система більше не функціонує належним чином або лише в обмеженій мірі, такий стан може викликати ряд скарг, оскільки нервові клітини знаходяться в усьому організмі. Ці скарги можуть мати як неврологічний, так і фізіологічний характер, такі як психічні захворювання та розлади, біль у спині, обмежений рух, захворювання м’язів та кишечника або порушення обміну речовин.