Реполяризація

Реполяризація - це регресія клітини, яка раніше накопичила потенціал дії через стимул. Відновлюється мембранний потенціал клітини.

Що таке реполяризація?

Термін реполяризація описує відновлений потенціал спокою клітини, особливо нервової клітини.

Термін реполяризація описує відновлений потенціал спокою клітини, особливо нервової клітини, після потенціалу дії через перерозподіл іонів на клітинну мембрану.

Хід потенціалу дії можна розділити так:

1) потенціал відпочинку,

2) перевищення порогового потенціалу,

3) деполяризація,

4) реполяризація та

5) гіперполяризація.

Мембранний потенціал становить близько -70mV в потенціалі спокою.

Функція та завдання

Визначене порогове значення (- 50mV) повинно бути перевищено на вершині аксона, щоб можна було розпочати хід дії. Якщо ця величина не буде досягнута, потенціал дії не існує і надходять стимули не передаються. Відповідно до принципу «все або нічого», потенціал дії виникає, коли це порогове значення перевищується через аксон, або не викликається реакція.

З деполяризацією потенціал дії перебігає над аксоном. Коли відповідні канали (Na +) відкриваються, іони Na ​​+ надходять ззовні у внутрішню частину аксона. Відбувається так званий оверсайз, зворот поляризації. Внутрішньоклітинна область зараз позитивно заряджена.

Реполяризація слідує за деполяризацією. Відкриті К + канали є необхідною умовою, щоб калій дифундував із позитивно заряджених клітин. Цей процес відбувається за короткий час через різницю напруги. Різниця в напрузі є результатом позитивно зарядженої внутрішньої стінки клітини та негативно зарядженої зовнішності клітини. В результаті цього процесу реполяризації напруга у внутрішніх клітинах знову знижується. При гіперполяризації напруга падає нижче вихідного потенціалу спокою.

Після реполяризації канали, відповідальні за зниження напруги (Na +), знову закриваються, так що в цій фазі неможливий новий потенціал дії. Цей період спокою називається рефрактерним періодом. Натрієво-калієвий насос регулює поле напруги до початкового значення 70мВ. Аксон нервової клітини зараз готовий до наступного потенціалу дії.

Якщо на серце впливає реполяризація, цей процес викликає значний дискомфорт. Серце - це незалежний і автономний орган з тонкою системою спрацьованих і розподілених хвиль збудження. Цей життєво важливий орган має велику кількість клітин міокарда, які активуються для скорочення на основі графіку, оптимізованого за часом та простором. Оскільки фізіологічний та первинний кардіостимулятор серця (кардіостимулятор), синусовий вузол у правому передсерді задає темп, подібний до провідника. З цього моменту проводиться потенціал дії через систему провідності та серцевий м’яз.

Під час реполяризації внутрішня клітина позитивно заряджається порівняно із зовнішнім середовищем. Початковий розподіл іонів відновлюється натрієво-калієвим насосом. Найчастіше скарги виникають у вигляді первинної та ранньої реполяризації. Це порушений процес, при якому стан збудження серця вже не можна регулярно руйнувати. У разі правої гіпертрофії з порушеннями реполяризації вхідні стреси в правій частині серця вже не регулярно знімаються.

Серце складається з камери і передсердя передсердя з правого і лівого боку. Виснажене киснем і використана кров спочатку протікає через ліве передсердя. Звідти він пробивається в правий шлуночок серця і з цього моменту його закачують в легені, де він постачається новим киснем. Лівий шлуночок збільшений з потовщеними стінками серця, що призводить до збільшення зусиль.

Правий серцевий клапан - це «ворота від правого шлуночка до легенів». Це більше не працює нормально і не відкривається, щоб пропустити кров. Спостерігається стеноз легеневого клапана. Оскільки серцевий клапан не відкривається нормально, кров стікає назад в камеру, а не в легеневу артерію за призначенням. Там відбувається скупчення крові через те, що кров більше не нормально тече, а це означає, що серце використовує більше насосної сили і збільшується в об’ємі.

Серце - це електричний насос, тому що серцеві м’язи повинні постійно тягнути електричні подразники, щоб викликати скорочення серцевих м’язів і тим самим гарантувати регулярний приплив крові. Однак після збудження серце потрібно повернути у фазу спокою, реполяризацію, щоб зменшити напругу, що надходить, щоб воно не перенапружувалося. Тільки коли стан збудження регулярно порушується, серцеві м’язи починають формувати новий стан збудження. Однак якщо ця фаза спокою триває занадто довго, регулярний стан реполяризації порушується і серце більше не працює нормально. Цей стан може викликати різноманітні симптоми, від легкої аритмії серця до шлуночкової фібриляції та раптової серцевої смерті.

Багато пацієнтів уражаються ранньою реполяризацією, деякі також ідіопатичною (необгрунтованою) фібриляцією шлуночків. Більшість результатів ЕКГ є нормальними, і лише в поодиноких випадках є порушення реполяризації, що відповідають за небезпечні для життя аритмії.

Клінічні результати ранньої реполяризації ще не дозволяють отримати остаточну ідентифікацію груп підвищеного ризику. Межа між розладом реполяризації, що не загрожує життю, та фібриляцією шлуночків, що загрожують життю, тонка. Найбільш поширеними причинами є генетичний фон та вторинні фактори, такі як вік, спосіб життя, вегетативна нервова система та, в окремих випадках, гостра ішемія. Медикаменти також можуть викликати серцеві аритмії через реполяризацію.

Ви можете знайти свої ліки тут

➔ Ліки від парестезії та порушення кровообігу

Хвороби та недуги

Лікарі дотримуються закону «все або нічого», коли діагностують доброякісні інфекційні ознаки ранньої реполяризації. Якщо до звичайних доброякісних змін ЕКГ додаються спеціальні тригери, виникають великі ранньої зміни реполяризації, які можуть призвести до «електричної катастрофи» та раптової серцевої смерті через не регулярне зниження напруги.

Злоякісні розлади нервової системи суттєво беруть участь у реполяризаційних розладах і виникаючих в них серцевих аритміях. Ступінь впливу симпатичного нерва (стресовий нерв, симпатична нервова система) та пов’язані з ними реполяризаційні розлади впливають на раптову серцеву смерть, вимірюється інвазивною процедурою. Вимірювальний електрод вставляється всередину нервової клітини, а другий електрод приєднується до зовнішньої сторони клітини.

Оскільки ідентифікація груп ризику, постраждалих від цієї другої смерті, наразі залишається не вирішеною медичною проблемою, дефібрилятор може бути використаний як профілактичний засіб для пацієнтів, які виявляють електрокардіологічні порушення.

Однією з таких невирішених медичних проблем є синдром раптової дитячої смерті, який лікарі також відносять до розладів реполяризації. Заходи медичної профілактики поки не відомі.