З Rickettsiae Викликані захворювання були поширеними в давнину. Під час війн Наполеона від тифу, перенесеного вошами, загинуло понад 125 000 солдатів. Рикетсіози - інфекційні захворювання, спричинені рикетсією - часто трапляються сьогодні у зв’язку з бідністю та поганими гігієнічними умовами.
Що таке рикетсії?
Рикетсії - грамнегативні бактерії стрижня. Вони живуть і розмножуються в клітинах кишечника векторних тварин. Зазвичай це членистоногі (воші, кліщі, кліщі та бліхи). Збудники належать до тих типів бактерій, які мають дуже короткі нитки ДНК (від 1,12 до 1,6 мільйона пар основ).
Рикетсії утворюють власну родину (Rickettsiaceae) і є альфапротеобактеріями. Вони були названі на честь свого відкривача, американського лікаря Х. Т. Рікеттса, який сам страждав від рикетсіозу в 1910 році. Залежно від того, які інфекції вони викликані, рикетсії класифікуються на тиф, лихоманку при укусі кліща та групу лихоманки цуцугамуші.
Заражені членистоногі прикріплюються до шкіри тварин і людини. Зараження рикетсіозами відбувається після укусу або укусу через виділення слини. Вдихання засохлого блошиного посліду також може призвести до зараження.
Різні типи рикетсії викликають різні види інфекційних захворювань. Крім того, бактерії використовують різні вектори для їх поширення. Наприклад, Rickettsia prowazekii зазвичай передається одягом вошей і викликає епідемічний тиф (тиф).
Паличкові бактерії в основному є в теплих регіонах світу. У Німеччині хвороби часто впроваджуються. У Центральній Європі рикетсіози переважно передаються кліщами. Передані кліщами Рикетсіози зазвичай мають нижчий рівень захворюваності та смертності, ніж рикетсіози, що передаються вошами.
Поява, розповсюдження та властивості
Рікетсії мають розмір від 0,3 до 2 мікрометрів, залежно від виду. Грамонегативні стрижневі бактерії мають дуже коротку ДНК і живуть в епітеліальних клітинах кишечника кліщів, вошей, кліщів та бліх. Вони викликають захворювання, які групуються під загальним терміном рикетсіози. Збудники хвороб зустрічаються переважно в усьому світі в теплому кліматі. На сьогодні в Німеччині, зокрема, були виявлені Rickettsia rickettsii, Rickettsia conorii та Rickettsia helvetica.
До недавнього часу лікарям ще важко було діагностувати рикетсіози, оскільки інфіковані пацієнти виявляють лише загальні симптоми зараження на ранніх стадіях захворювання. Лише недавно кліщі, які тривалий час вважалися лише переносниками хвороби Лайма та ТБЕ, стали центром дослідження інтересів. Згідно з останніми дослідженнями, 10% кліщів, що зустрічаються в Німеччині, заражені рикетсіями, які спеціалізуються на людях. За даними Інституту Роберта Коха (2009), залежно від району поширення, від 50% до 80% кліщів алювіальних лісів переносять стрижневу бактерію Rickettsia helvetica. Швидке розмноження алювіального лісового кліща є проблематичним.
Нещодавно вченим вдалося розробити високоефективний, специфічний і в той же час простий у використанні швидкий молекулярно-генетичний тест, за допомогою якого окремі рикетсіози можна ідентифікувати без сумніву. Лікарі навіть виявили абсолютно невідомий тип бактерій (Rickettsia raoultii) у деяких кліщів Дермацентора.
Тест також можна використовувати в звичайному кабінеті лікаря. ІФА або непряме виявлення імунофлуоресценції з сироватки крові зазвичай використовується для діагностики рикетсіозів. У тесті, проведеному кожні 3 тижні, зразки двічі досліджують на антитіла IgM та IgG. Потім складається антибіограма, яка використовується для визначення збудника збудника. Рикетсіоз зазвичай лікується перевіреним збудником бореліозу, антибіотиком доксицикліном.
Хвороби та недуги
Пацієнт, інфікований жалом або укусом вектора, спочатку проявляє лише неспецифічні запальні симптоми. Незабаром після проколу / укусу під поверхнею шкіри у вогнищі запалення розвивається невелика виразка. Європейські кліщі залишають після себе чорнувату скоринку, розміром з горошину, інфекцію. Потім це призводить до набряку лімфатичних вузлів, сонливості, лихоманки, головного болю та червонуватих висипань (макулярний екзантем), характерних для рикетсіозів і починається на долонях рук і ніг. Він викликаний втечею еритроцитів із пошкоджених капілярних судин. На висипах також виявляються підвищені папули і крихітні крововиливи (петехії).
Заражена людина взагалі не болить. Однак у міру прогресування захворювання можуть виникнути такі ускладнення, як ураження легенів, серця та мозку. У деяких пацієнтів з рикетсіозом розвивається набряк легенів, а в інших - аритмія серця та запалення мозку (енцефаліт). В особливо важких випадках трапляються також шлунково-кишкові кровотечі та тромбози.
У RMSF (Скеляста гірська плямиста лихоманка), що викликається рикетсією Ріккетсія, інкубаційний період становить від 2 до 14 днів. Смертність від захворювання, що передається кліщами Dermacentor та Rhipicephalus, становить 20%. Rickettsia helvetica - спочатку виявлена лише у Швейцарії, але зараз також зустрічається у Франції та Словенії - може спровокувати перикардит і пов’язана зі слабкістю, міалгією (біль у м’язах), тривалою лихоманкою та головними болями.
Збудник Rickettsia conorii викликає плямисту лихоманку і передається кліщами кліщів, які зустрічаються у всьому Середземноморському регіоні. Rickettsia slovaca, інфікований TIBOLA (синдром кліщової лімфаденопатії). TIBOLA - захворювання лімфатичних вузлів з болем у м’язах, головним болем та лихоманкою. Облисіння часто виникає в місці проколу на голові. Діти до 10 років та пацієнти з уже ослабленою імунною системою часто виявляють гірший перебіг захворювання. Щеплення проти туберкульозу (раннього літа менінгоенцефаліт), спричинене кліщами, неефективно проти риккетсіозу.
