Рифампіцин

Як Рифампіцин називається антибіотиком.Походить від гриба Streptomyces med Mediterraneani.

Що таке рифампіцин?

Рифампіцин є одним з антибіотиків і відноситься до групи рифаміцинів. Його можна використовувати проти різних видів бактерій.

Рифампіцин є одним з антибіотиків і відноситься до групи рифаміцинів. Його можна використовувати проти різних видів бактерій. Рифампіцин вважається особливо ефективним при лікуванні туберкульозу, проти якого його застосовують разом з іншими лікарськими засобами.

У 1957 році відбулося перше виділення речовини з гриба Streptomyces med Mediterraneani. Вони розвивають антибактеріальний ефект. Рифампіцин став найбільш ефективним представником цих речовин. Антибіотик виробляється напівсинтетично з рифаміцину В. Ця речовина, у свою чергу, взята з бактеріального роду Amycolatopsis rifamycina.

Рифампіцин використовується в першу чергу для лікування мікобактеріальних інфекцій. Крім туберкульозу, сюди входить і проказа. Крім того, антибіотик підходить для боротьби зі стафілококами, стійкими до метициліну. Крім того, він розвиває свою дію проти Legionella pneumophila та проти ентерококів.

Фармакологічний ефект

Спосіб дії рифампіцину заснований на його зв'язуванні з бактеріальним ферментом РНК-полімеразою. Цей фермент терміново необхідний бактеріям для виробництва необхідних білків. Оскільки вони більше не отримують цей життєво важливий білок, в результаті бактерії гинуть.

Своєю дією рифампіцин захоплює як бактерії всередині клітин, так і мікроби, які знаходяться зовні. Антибіотик найкраще працює в лужному або нейтральному середовищі. В основному це існує поза клітин. Навпаки, позитивний ефект у кислої області всередині клітин або в сирної тканини нижчий.

Рифампіцин має здатність вбивати бактерії. Антибіотик ефективний не тільки проти мікобактерій, але і проти грампозитивних, грамнегативних та атипових бактерій. До них відносяться, наприклад, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Neisseria meningitidis та Coxiella burnetii.

Рифампіцин вводять перорально. Після прийому всередину антибіотик потрапляє в кров через кишечник. Приблизно 80 відсотків його зв’язується з білками плазми і рівномірно розподіляється в організмі. Найвищі концентрації рифампіцину досягаються в жовчі та легенях. Через дві-п’ять годин після прийому рифампіцин виводиться з організму через жовч і стілець. Якщо терапія триває тривалий час, це призводить до скорочення періоду напіввиведення.

Медичне застосування та використання

Рифампіцин в основному застосовується проти туберкульозу. Ця хвороба викликана туберкульозом Mycobacterium. Мікобактерії, чутливі до рифампіцину, також включають збудники прокази, проти яких також ефективний рифампіцин. Засіб також підходить для профілактики менінгіту (запалення оболонок мозку), спричиненого менінгококами. Він служить для захисту контактних осіб хворих.

За винятком лікування туберкульозу, рифампіцин не є стандартним антибіотиком, він часто використовується лише як резервний антибіотик. Це означає, що він використовується, коли інші антибіотики більше не мають позитивного ефекту через резистентність. У більшості випадків рифампіцин дають разом з додатковим антибіотиком. Переважно це ізоніазид.

Рифампіцин зазвичай приймають перорально. Якщо пацієнт страждає на туберкульоз, звичайна добова доза становить 10 міліграм рифампіцину на масу тіла. Засіб зазвичай застосовується раз на день. У разі інших інфекцій дозування становить від 6 до 8 міліграм і призначається двічі на день.

Ризики та побічні ефекти

При застосуванні рифампіцину в деяких випадках можливі небажані побічні ефекти. Це часто призводить до легкої дисфункції печінки. Якщо печінка пошкоджена, є ризик серйозних побічних ефектів. З цієї причини перед терапією лікар перевіряє функції печінки. Також дуже важливо перевірити значення печінки, такі як печінкові ферменти, під час лікування.

Крім того, при прийомі рифампіцину у пацієнтів часто спостерігається розлад шлунку, втрата апетиту, діарея, метеоризм, нудота, блювота, плаче почервоніння шкіри, свербіж, кропив’янка та лихоманка. Іноді можливі зміни в крові, такі як нестача лейкоцитів, тромбоцитів або гранулоцитів. Також можливі анемія, порушення згортання крові, підшкірні кровотечі, порушення менструального циклу, порушення зору, напади, подібні до астми та затримка води в тканинах або в легенях. Якщо ви приймаєте рифампіцин нерегулярно, у вас можуть виникнути симптоми, що нагадують грип.

Оскільки рифампіцин має інтенсивний червонувато-коричневий колір, прийом антибіотика може знебарвити рідини організму. До них відносяться піт, слина, сльози, стілець і сеча.

Якщо пацієнт гіперчутливий до рифампіцину, не слід проводити лікування антибіотиком. Це ж стосується вираженої дисфункції печінки, такої як жовтяниця, запалена печінка або цироз печінки та одночасне лікування речовинами, які можуть чинити згубну дію на печінку, такими як анестетичний галотан або препарат з грибка вориконазол. Іншим протипоказанням є лікування інгібіторами протеази ВІЛ-1, такими як індинавір, саквінавір, лопінавір, атазанавір, ампренавір, фосампренавір, типранавір, нелфінавір або дарунавір.

Лікування гострого туберкульозу рифампіцином, як правило, можливо під час вагітності. Однак лікування інших захворювань слід проводити з більш підходящими антибіотиками. Існує ризик, що тривале використання засобу призведе до пригнічення факторів згортання, які залежать від вітаміну К. Однак лікування під час грудного вигодовування не вважається ризикованим для немовляти.