Протиепілептичні препарати

Протиепілептичні препарати - також як Протисудомні засоби відомі - це препарати, які застосовуються для лікування епілепсії (судоми). Крім того, вони застосовуються профілактично як терапія мігрені, а також у галузі терапії болю. Перші протиепілептичні препарати були випробувані ще в 1912 році.

Що таке протиепілептичні препарати?

Протиепілептичні препарати є хіміко-фармацевтичними препаратами, які в основному застосовуються для лікування епілептичних захворювань. Залежно від того, до якої фармакологічної групи діючих речовин належить антиепілептик, препарат застосовується також при інших захворюваннях. Інші сфери застосування включають а. невралгічний біль, фіброміалгія, нейропатія, парестезія.

У випадку протисудомних препаратів - як ще називають протиепілептичні засоби - розрізняють класичні продукти та так звані нові протиепілептичні засоби. Не кожен препарат з цих груп наркотиків підходить для всіх видів припадків. Залежно від того, які саме ділянки мозку страждають від епілептичного нападу і чи є осередковий або генералізований (що впливає на весь мозок) припадком, призначаються різні протиепілептичні препарати.

Протиепілептичні препарати в основному застосовуються для зниження передачі подразників, а також збудження нейронів центральної нервової системи.

Застосування, ефект та використання

Протиепілептичні препарати в основному використовуються для лікування епілептичних припадків. Епілепсія викликається надактивною електричною нервовою активністю в мозку. Функція мозку сильно обмежена перевантаженням нервових шляхів. З кожним епілептичним припадком мозок постійно пошкоджується. Через це епілепсію необхідно лікувати або постійно лікувати профілактично протиепілептичними препаратами.

Однак антиепілептичні препарати застосовуються не тільки при епілепсії. Вони служать профілактикою під час операцій на головному, спинному мозку та хребті для запобігання судом під час хірургічної процедури. В останні роки, зокрема, були виявлені протиепілептичні препарати для терапії болю. Разом з вибраними знеболюючими препаратами невралгічний біль можна успішно лікувати. Інші сфери застосування протиепілептичних препаратів - це відмова алкоголю та наркотиків та знеболення.

Протиепілептичні препарати діють безпосередньо на нервову систему та нервові клітини. Вони забезпечують гальмування передачі подразників нервами та зниження збудливості нервових клітин у мозку. Протиепілептичні препарати мають три механізми дії. Вони впливають на нейромедіатори (віслюкові речовини нервової системи). Найважливішим нейротрансмітером, що інгібує припадки, є гамма-аміно-масляна кислота (GABA). Так звані бензодіазепіни та барбітурати застосовуються для посилення ефекту та тривалості дії власної мозкової речовини GABA.

Протиепілептичні препарати також впливають на натрій і кальцій, які посилюють передачу подразників до нервів. За допомогою протиепілептичних препаратів знижується абсорбція мінералів, завдяки чому передача подразників та збудливість нервових клітин знижуються або блокуються. Ще один механізм дії протиепілептичних препаратів - пригнічення різних ферментів у мозку, які посилюють провідність подразників та збудливість нервових клітин.

Рослинні, природні та фармацевтичні протиепілептичні препарати

Протиепілептичні препарати відносяться до групи гетерогенних препаратів. Антиепілептики поділяються на барбітурати, бензодіазепіни, суксиміди, карбоксаміди та нові протиепілептичні засоби.

Барбітурати, такі як B. Фенобарбітал та Примодон застосовуються для тривалого лікування епілепсії. Лікарська форма у формі таблеток.

Бензодіазепіни, такі як B. Діазепам, Лоразепам, Хлордіазепоксид і Триазолам також призначені для тривалого лікування епілептичних припадків. Лікарські форми - це таблетки, капсули, розчини для ін’єкцій та крапель.

Однак барбітурати та бензодіазепіни не є класичними протиепілептичними препаратами. Її фактичні сфери застосування включають лікування депресії, психосоматичні скарги, біль та тривожні розлади. Однак було показано, що ці групи препаратів також успішні в лікуванні епілепсії.

Суксиміди, такі як фенітоїн, є похідними гідантоїну, які застосовуються для тривалого лікування епілепсії. Фенітоїн має широкий механізм дії і підходить при легких формах епілепсії, а також при грандіозних припадках і так званому епілептичному стані. Фенітоїн випускається у вигляді таблеток і у вигляді ін’єкційних розчинів для гострого лікування.

Карбоксаміди, такі як карбамазепін та оксакарбазепін, застосовуються як для лікування епілепсії, так і для терапії болю. Лікарські форми - це таблетки, сповільнені таблетки та ін'єкційні розчини.

Препарати першого вибору для тривалої терапії - це карбамазепін, вальпроат, діазепам та лоразепам. У разі непереносимості або взаємодії з іншими лікарськими засобами, i. г. Використовують Р. фенобарбітал, етоксимід та фанітоїн.

Так звані нові протиепілептичні препарати габапентин, ламотригін, тіагабін, топірамат і вігабатрин застосовуються як додаткові терапевтичні засоби разом із іншими протиепілептичними препаратами.

Ризики та побічні ефекти

Багато Протиепілептичні препарати надають седативну дію, особливо група бензодіазепінів та барбітуратів. Через це слід бути особливо обережним під час керування транспортними засобами або керуванням машинами.

Протиепілептичні препарати не слід застосовувати під час вагітності, оскільки було показано, що вони пошкоджують ембріон. Через це слід подбати про те, щоб вагітність не настала. Оскільки протиепілептичні препарати знижують ефективність гормональних контрацептивів (таблетки, тримісячні ін'єкції, Імпланон), для уникнення вагітності слід застосовувати додаткові методи контрацепції, такі як презервативи.

Протиепілептичні препарати особливо інтенсивно впливають на серце та його функції. Якщо є захворювання серця, дисфункція печінки або захворювання нирок, протиепілептичні препарати не слід приймати. Інші побічні ефекти включають збільшення або втрату ваги, висип, свербіж, нестійку ходу, некоординацію, безсоння, розлади мови, мимовільні рухи, запалення ясен, нудоту, блювоту та порушення сполучної тканини.

Оскільки є часті взаємодії з іншими лікарськими засобами, лікаря та фармацевта слід запитати, чи приймаються інші препарати - включаючи гомеопатичні. Застосування протиепілептичних препаратів вимагає регулярних аналізів крові.

Взаємодія з наркотиками

Протиепілептичні препарати може прискорити розпад інших лікарських засобів. Це впливає на протизаплідні таблетки, антидепресанти, вальпроєву кислоту, циклоспорин, нейролептики.

Наступні препарати пригнічують розпад антиепілептичних препаратів, так що може відбутися передозування або отруєння: Антибіотики, такі як В. Еритроміцин та тролеандроміцин, лоратадин, інгібітори протеази (лікування ВІЛ), вілоксазин, верапаміл тощо.

Протиепілептичні препарати не слід приймати разом з грейпфрутовим соком, оскільки його інгредієнти пригнічують розпад антиепілептичних препаратів. Рослинні препарати, такі як звіробій, також не слід приймати разом із протиепілептичними препаратами, оскільки вони також сильно погіршують ефективність препарату.

Такі вітаміни і мінерали, як В. Кальцій і магній можуть зробити протиепілептичні препарати менш ефективними. Антиепілептичний карбамазепін не слід приймати разом із протиепілептичним фенітоїном, оскільки вони обмежують ефективність один одного.