Bacillus anthracis

Bacillus anthracis викликає відому хворобу сибірської виразки тварин і була виявлена ​​Алойсом Поллендером у 1849 році. У 1876 році його вдалося вперше відтворити в лабораторії та визначити Робертом Кохом як збудником сибірської виразки. Перша вакцина проти заразної смертельно небезпечної хвороби тварин була розроблена Луї Пастером у 1881 році та успішно випробувана на великій зграї овець.

Що таке Bacillus Anthracis?

Bacillus anthracis - це медична назва бактерії, яка викликає небезпечну сибірську виразку у тварин і людини. Збудник, який інакше заражає лише людей, які працюють з тваринами (фермери, ветеринари тощо), став відомим у світі в кінці 90-х. За цей час сталася низка терактів із спорами сибірської виразки. Вони були використані злочинцями як біологічна зброя, а в деяких випадках навіть спричинили смерть, оскільки заражених не вдалося вчасно лікувати. У 2001 році кілька працівників американського поштового відділення загинули, коли вони контактували з листами, зараженими спорами Bacillus anthracis.

Термін сибірська виразка повертається до значно збільшеної селезінки у хворих людей, яка через деякий час стає чорною. Сибірська виразка - це фактично хвороба тварин. Він надзвичайно рідкісний у людини. Це впливає на людей, які часто контактують з тваринами та їх продуктами. Серйозне і, якщо не лікувати, завжди смертельне захворювання може вразити шкіру, дихальні шляхи та шлунково-кишковий тракт.

Поява, розповсюдження та властивості

Bacillus anthracis зустрічається в ґрунті у вигляді ендоспор. Збудник також виявляється на шкірі, хутрі та в організмі заражених тварин та людей. Він поширений у всьому світі. Її постійному виживанню в землі сприяють екстремальна посуха та довгі облоги. Випадки сибірської виразки в промислово розвинених країнах рідкісні. Захворювання частіше зустрічається в районах з теплим кліматом та інтенсивним тваринництвом.

Якщо люди заражені бактерією, це переважно шкірний сибірський вираз. Bacillus anthracis передається через ендоспори, що утворюються самим збудником. Вони виникають із вузької центральної зони бактерії, коли вона піддається сильній спеці або сильному нестачі їжі. Потім він негайно знижує свою метаболічну активність і утворює більш товсту клітинну мембрану. З його допомогою можна забезпечити його довгострокове виживання.

Якщо ендоспори потрапляють у кров, вони перетворюються на небезпечні бактерії, які розмножуються надзвичайно швидко. Bacillus anthracis є високоінфекційним, оскільки спори його десятиліттями виживають у ґрунті і звідти потрапляють в організм тварин через їжу. Після того, як випасається тварина гине, вони поширюються по її туші. Тварин, які загинули від сибірської виразки, потрібно негайно кремувати. Інакше бактерії сибірської виразки переходять у споровий стан і залишаються в ґрунті.

Часто смертельний збудник зазвичай передається від тварини до людини. Поширення від людини до людини надзвичайно рідкісні.

Приблизно 83 відсотки грампозитивних бактерій є жировими кислотами з розгалуженою ланцюгом і належать до сімейства Bacillaceae. Вони можуть бути довжиною до 6 мікрометрів, нерухомі та мають стрижневу форму. Bacillus anthracis може поєднуватися з іншими подібними бактеріями, утворюючи нитки та ланцюги. Якщо він потрапляє в живий організм, він негайно оточує себе капсулою з поліглютаматом. Він захищає бактерію від руйнування імунними клітинами тварин або людини. Формування капсул не потрібно в експериментах in vitro.

Небезпечний збудник сибірської виразки зараз можна успішно лікувати антибіотиками, такими як доксициклін та ципрофлоксацин. Спеціальні моноклональні антитіла доступні у вигляді антитоксинів. Профілактичне лікування проводиться спеціальними вакцинами проти сибірки. Він також потрібен людям, які лише потенційно піддаються дії бактерії.

Хвороби та недуги

Bacillus anthracis використовує свою плазміду pXO1 для утворення молекул отрути, які виділяються при руйнуванні бактерії та руйнуванні стінок кровоносних судин. Виникає запалення і кровотеча. Частина молекули отрути, антиген PA, стикається на рецепторі відповідної клітини і відкриває її. За допомогою певного ферменту токсин блокує активність лейкоцитів. Фермент ЛТ, який також присутній у бактерії, робить решту імунної системи непрацездатною.

Інша плазміда під назвою pXO2 утворює захисну бактеріальну капсулу. Збудник сибірської виразки викликає шкіру, легені та кишечник. Якщо воно також поширюється через кров, відбувається смертельне отруєння кров’ю. При шкірному сибірці бактерія потрапляє в шкіру через рану і утворює кратерподібну депресію з гнійним карбункулом. Він оточений піднятим інфекційним кільцем. Потім в цей момент розвивається геморагічний набряк. Сам карбункул в міру прогресування захворювання покривається чорними струпами.

Якщо не лікувати, летальність шкіри від сибірської виразки становить від 5 до 20%. Якщо спори сибірської виразки глибоко вдихаються, виникає бронхопневмонія, особлива форма пневмонії, яка також вражає бронхи. Пацієнт кашляє кров, заражену бактеріями, застуду та високу температуру та помирає від задухи (гіпоксії) протягом 3 днів без антибіотиків.

Дуже рідкісна кишкова інфекція збудниками сибірської виразки спричинена вживанням сирого зараженого м’яса, субпродуктів та сирого молока. Хвора людина пропускає кривавий стілець і блюває кров’ю, оскільки страждає геморагічним запаленням кишечника. Ця форма сибірської виразки також летальна без лікарських препаратів.