Тіабендазол

Тіабендазол є діючим інгредієнтом із широким спектром використання. Він відноситься до групи діючих компонентів бензимідазолу і використовується як як фунгіцид, так і як протиглистний засіб (гельмінт).

Що таке тіабендазол?

Тіабендазол виходить білим порошком без запаху і несмаку. Він легко розчинний у воді та рідко в спирті. Його основна хімічна структура походить від бензимідазолу. Бензимідазол отримують шляхом злиття бензолу з імідазолом і використовується як вихідний матеріал для синтезу похідних бензимідазолу.

Тіабендазол - похідне бензимідазолу. Раніше він був у списку харчових добавок, оскільки його застосовували як консервант для обробки шкірки цитрусових фруктів та бананів для запобігання цвілі.

Однак його довелося вилучити із цього списку та занести до складу фунгіциду, хоча його використання в цьому плані не змінилося. У фармакології тіабендазол використовується як глистогінний засіб для боротьби з глистовою інфекцією.

Фармакологічний ефект

Інформація про фармакологічні ефекти на організм людини частково суперечлива. За даними Федерального інституту охорони здоров'я споживачів та ветеринарної медицини, токсичність Тіабендазол низький.

Канцерогенний ефект було виявлено в експериментах на тваринах. Однак у людини не повинно бути доказів канцерогенного, мутагенного чи токсичного ефекту для розмноження. У будь-якому випадку, тиабендазол швидко всмоктується при прийомі всередину і повністю метаболізується протягом 24 годин, при цьому продукти розпаду виводяться з сечею.

Він завдячує своєю дією як проти глистового засобу та фунгіциду порушенням клітинного росту через його взаємодію з мікротрубочками клітин, хоча точний механізм дії ще не до кінця вивчений. Також слід зазначити дві різні сфери застосування. Тіабендазол використовується як фунгіцид у сільському господарстві. Тут він діє як системний фунгіцид для рослини, профілактичний і лікувальний. Системні засоби означають, що тіабендазол транспортується скрізь по водно-транспортній системі рослин і тим самим розгортає його фунгіцидну дію всюди в загальній системі.

Тіабендазол може як запобігти росту грибів, так і знищити існуючі гриби. Однак в організмі людини або тварини тіабендазол не використовується як антимікотичний засіб (вбиває гриби).

Медичне застосування та використання

У медицині і ветеринарії використовується Тіабендазол в основному використовується як антигельмінтний засіб (гельмінт). Стронгілоїдоз - важлива область застосування. Стронгілоїдоз - зараження карликовими нитками Strongyloides stercoralis.

Перебіг захворювання може бути дуже драматичним. Личинки паразита можуть потрапляти в легені через шкіру людини через кров. Звідти вони прямують через трахею в глотку, а потім потрапляють в кишечник, ковтаючи. Крім хронічного бронхіту, проявляються проблеми з травленням.

Тяжкість захворювання також залежить від сили імунної системи. Проявлене захворювання можна добре лікувати тіабендазолом. Крім того, тіабендазол застосовують при зараженні круглими черв'яками (нематодами), такими як трихінельоз, токсокаріоз у собак і котів або інші глистові захворювання. Дія тіабендазолу проти глистів засноване на пригніченні полімеризації тубуліну паразитів.

Крім того, тіабендазол впливає на Т-клітини імунної системи. Наслідки вбивства паразитів та наслідки імунних реакцій потребують постійних подальших обстежень. Успіх зцілення можна зафіксувати за допомогою аналізів крові та калу.

Ризики та побічні ефекти

Тіабендазол швидко руйнується в організмі. Тому є велика ймовірність, що довгострокові наслідки від його використання не відбудуться. Тому Федеральний інститут захисту здоров'я споживачів та ветеринарної медицини припускає, що токсичність тіабендазолу низька.

Однак це твердження суперечить дослідженням, які показують, що він має канцерогенний потенціал. Однак використання високих доз може призвести до затримки росту, безпліддя та ураження нирок. Остаточна оцінка токсичності тіабендазолу поки не можлива, грунтуючись на сучасних знаннях.

Однак у деяких випадках при його застосуванні можна спостерігати гострі побічні ефекти, такі як нудота, запаморочення та втома. У рідкісних випадках спостерігаються нейротоксичні ефекти, такі як депресія, тривожність, сонливість, подвійне бачення або навіть психотичні реакції.