Зидовудин

Зидовудин називається хімічним Азидотимідин і як такий є похідним нуклеозиду тимідину. З фармакологічної точки зору, він є одним з інгібіторів зворотної транскриптази і, як такий, є ефективним проти внутрішньоклітинного розмноження ВІЛ. Він розповсюджується фармацевтичною компанією GlaxoSmithKline.

Що таке зидовудин?

Шляхи науки іноді незрівнянні: у 60-х роках американські дослідники почали працювати над винайденням нового препарату проти раку - результатом цього був препарат, який був ефективним проти СНІДу.

Зидовудин разом з іншими діючими компонентами зараз є частиною комбінованої терапії проти ВІЛ-інфекції.

Фармакологічний ефект

Фармакологічна дія Зидовудин заснований на інгібуванні нуклеозидної зворотної транскриптази, ферменту, якому віруси HI абсолютно необхідні для їх розмноження та патогенності.

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає СНІД (синдром набутого імунодефіциту), є одним з так званих ретровірусів. Він використовує РНК як свій генетичний матеріал, а не ДНК, як це відбувається у багатьох інших формах життя, таких як людина. Для того, щоб ВІЛ зараз міг інтегруватися в клітину людини і, як зазвичай це стосується вірусів, спонукати їх відтворювати її генетичний матеріал і тим самим допомагати йому розмножуватися, йому потрібна зворотна транскриптаза:

Це транскрибує вірусну РНК в ДНК (як правило, навпаки в біології, звідси термін "зворотний" у даному випадку), потім вона інтегрується в звичайний хід клітинного метаболізму і використовується для зчитування нових білків і, отже, нових вірусів. і зробити.

Зидовудин перетворюється внутрішньоклітинно в його активну форму - зидовудин трифосфат, а потім має високу спорідненість до зворотної транскриптази ретровірусів, включаючи ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Однак потрібно пам’ятати, що інші транскриптази, які роблять свою роботу в нормальному клітинному метаболізмі, також блокуються препаратом із меншою спорідненістю, що відповідає за значну частину побічних ефектів.

Як антиметаболіт, трифосфат зидовудин включається в ДНК провірусу замість тимідинового компонента і блокує подальше виробництво в цей момент. Залучена зворотна транскриптаза блокується. Однак таким чином зидовудин лише пригнічує віруси ВІЛ, які знову проникають у клітину-хазяїна - те, що вже інтегровано в геном клітини, з іншого боку, залишається незадіяним. Тому агент завжди повинен використовуватися в поєднанні з іншими, щоб мати можливість атакувати вірусну інфекцію справді всебічно.

Медичне застосування та використання

Застосування Зидовудин зазвичай проходить у рамках широкомасштабної терапії ВІЛ, так званої HAART (високоактивної антиретровірусної терапії).

Приблизно через шість місяців терапії зидовудином, як правило, розвивається резистентність з боку вірусів HI, які мутують у кілька етапів і роблять свою зворотну транскриптазу нечутливою до препарату. У поєднанні з іншими препаратами такий розвиток резистентності ускладнює віруси, оскільки вони атакуються з декількох сторін одночасно.

Зазвичай використовують потрійну комбінацію, як правило, два нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази з ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази або з інгібітором протеази.

Терапію слід ретельно контролювати, особливо вірусне навантаження та кількість клітин CD4 є важливими маркерами для прямого успіху терапії. Спочатку таке лікування було розпочато лише тоді, коли хвороба СНІДу була в повному розквіті, в наш час зростає тенденція до початку терапії на більш ранній стадії інфекції.

Ризики та побічні ефекти

Зидовудин має деякі побічні ефекти, які можуть виникнути під час тривалої терапії.

Той факт, що спочатку він був розроблений як хіміотерапевтичний засіб проти ракових пухлин, уже свідчить про те, що деякі побічні ефекти повинні відповідати реакціям хіміотерапії: Пошкодження кісткового мозку є одним з них, що призводить до анемії і зазвичай зникає через два-чотири тижні після початку терапії на шостому - восьмому тижні як нейтропенія, тобто зниження лейкоцитів.

Нейротоксичні ефекти включають, наприклад, головний біль (у 50 відсотків лікуваних), безсоння та психологічні зміни. Тривала терапія також може призвести до болю в м’язах. Також можуть траплятися шлунково-кишкові розлади, лихоманка та висип.

Необхідно також враховувати деякі взаємодії, включаючи АСК (аспірин) та морфін, які можуть перешкоджати розпаду зидовудину в печінці і, таким чином, викликати підвищення концентрації ліків. Інші цитотоксичні або костномозкові препарати природним чином посилюють побічні ефекти зидовудину.