Метенцефалон

The Метенцефалон або Задній мозок належить до ромбенцефалону і складається з мозочка (мозочка) та моста (пони). Численні центри та сердечники сприяють руховим навичкам, координаціям та процесам навчання. Передусім патології та ураження, які можуть призвести до збоїв у функціональних зонах, мають патологічне значення для метенцефалону.

Що таке метенцефалон?

Метефафалон - це частина мозку, яка належить до заднього мозку (rhombencephalon). Оскільки метенцефалон лежить у потилиці, він також відомий як задній мозок.

У ембріона нервова трубка являє собою попередник всієї нервової системи людини.З цього починають розвиватися так звані мозкові везикули протягом перших 25 днів. У ембріональному розвитку метенцефалон утворює цілісну структуру як четвертий церебральний міхур, який згодом ділиться на мозочок і понс, а потім утворює більш тонкі структури.

Анатомія та структура

Метенцефалон складається з двох субодиниць: мозочка і понсу. Мозочок має дві півкулі. У поперечному розрізі можна виділити три шари кори мозочка, які не тільки гістологічно відрізняються один від одного, але й містять конкретні нервові типи.

Біла речовина мозочка, яка характеризується численними нервовими волокнами, розташована в кістковому мозку під корою. Тут є різні ядра, які представляють вузли в обробці інформації. Крім ядра emboliformis (також відомого як ядро ​​interpositus anterior) та ядра globosus (або ядра interpositus posterior), які знаходяться близько один до одного, до них належать ядро ​​dentatus і ядро ​​fastigii.

Інша частина метенцефалону - це пони або міст. Ця структура містить численні нервові тракти і утворює найважливіший зв’язок між витягнутим спинним, спинним та периферичною нервовою системою з одного боку та рештою мозку з іншого. Також у понах є різні ядра: мотори ядер, мостикові ядра (ядра pontis), рівноважні ядра (ядра вестибулярів) та ядро ​​sensibilis pontinus. Частина четвертого шлуночка також належить до метенцефалону; це порожнина рідини в мозку.

Функція та завдання

Завдання метенцефалону відрізняються залежно від регіону; загалом, на перший план виходять рухові функції та координаційні процеси. Понс головним чином відповідає за передачу нервових сигналів і, виконуючи функцію моста, являє собою вузьке місце в центральній нервовій системі. Різні черепні нерви мають своє походження в понах. Фізіологія узагальнює рухові ядра як мотори ядер. Вони відіграють вирішальну роль у координації опорних м’язів і активні, наприклад, при ходьбі.

У мостових ядрах (nuclei pontis) сходяться нервові волокна, які беруть участь у вивченні нових послідовностей руху та в корекції рухів. Ядра рівноваги (вестибули ядер) також розміщені в водоймах; вони з'єднують інформацію з органу балансу у внутрішньому вусі з іншими сигналами та сприяють процесам, які потребують координації. Крім підтримки рухових навичок, рухи очей також залежать від рівноважних ядер. Сенсорні волокна трійчастого нерва сходяться в ядрі Pontinus sensibilis. Обробка цих подразників служить захисними і захисними механізмами, наприклад, коли цибульні пари подразнюють очі.

Мозочку властива велика різноманітність завдань, які ще не були повністю досліджені. Чотири ядра, численні синапси і загальна висока нервова щільність - половина всіх нейронів мозку розташовані в мозочку - сприяють навчанню та роботі разом з вищими когнітивними областями. Мозочок також контролює численні рухові процеси. Він також контролює дуже тонкі м’язи, про які потрібно говорити людині. Координація, підтримка рухових навичок, володіння руховими навичками та планування руху - це подальші завдання мозочка.

Одним із специфічних завдань ядер у мозочку є контроль цільових рухових навичок у зубчастому ядрі, найбільшому з ядер мозочка. Nucleus emboliformis і nucleus globosus також сприяють орієнтації на рухові навички; крім того, вони координують підтримуючі рухові навички. Ядра фастигії відіграють певну роль у утримуванні рухових навичок - як у випадку статичних пози, так і у разі динамічної адаптації рухових послідовностей. Спеціальні волокна сприяють відповідним регулюванням рухів очей.

Ви можете знайти ліки тут

Хвороби

Хвороби метенцефалону проявляються залежно від ураженої ділянки. Постійні обмеження зазвичай є наслідком вроджених вад розвитку або набутих уражень через порушення кровообігу, травматичну травму мозку, інсульт, підвищення внутрішньочерепного тиску, пухлини та інші основні захворювання.

Нейродегенеративні захворювання, такі як розсіяний склероз, також можуть вражати метенцефалон. При цій демієлінізуючій хворобі нервові волокна втрачають ізолюючий шар через симптоми запалення; в результаті порушується обробка інформації. Також може уражатися мозочок, що належить до метенцефалону. Ураження розсіяного склерозу зазвичай призводять до атаксії: Уражені люди вже не в змозі координувати рухи або виконувати правильно, навіть якщо м'язи ідеально недоторкані. Розлади ходи є особливо поширеною формою атаксії.

Синдром Міллард-Гублера є прикладом симптомів внаслідок ураження Понс, пошкодження завдані порушенням кровообігу. Характерними ознаками цієї клінічної картини є параліч обличчя (лицьовий парез) та параліч очного м’яза, який відповідає за рухи назовні назовні (параліч живота); обидва симптоми проявляються на тілі, пошкодженій ураженням тіла. При синдромі Міллард-Гублера інша сторона тіла неповно паралізована (геміпарез) і проявляє спастичні симптоми.

Синдром Фовіля також викликаний пошкодженням пон, часто через пухлину або порушення кровообігу. Симптоми схожі з тими, що виникають при синдромі Міллард-Гублера, але геміпарез пов'язаний не з спастичністю, а зі втратою чутливості (геміанестезія).