В Строфантин це серцевий глікозид, який отримують з африканських дерев, чагарників та плазунів. Речовина впливає на натрієво-калієвий баланс клітин. Цей ефект використовувався медициною для посилення сили скорочення серцевого м’яза.
Що таке строфантин?
Серцебічний ефект строфантину став відомий європейським лікарям ще в 1859 році як учасник експедиції Лівінгстона в Західній Африці. Місцеві жителі використовували екстракт із насіння строфанту як отруту стріли. Дослідник випадково проковтнув насіння виду ліани, що належить до родини Apocynaceae, і помітив у собі, що це ефективно для серця.
З часом інгредієнт строфантин був знайдений у різних членів родини собачих отрут. Є дерева і кущі, але також ліани, які високо піднімаються і належать до виду строфантів. Strophantus eminii, Strophantus gratus, Strophantus hispidus та Strophantus kombé є одними з постачальників природного серцевого глікозиду. Рослини можуть містити строфантин різних типів. Наприклад, у медицині розрізняють k-строфантин від рослинного виду Strophantus kombé, g-strophantin від Strophantus gratus, e-strophantin від Strophantus eminii та h-strophantus від Strophantus hispidus. Г-строфантин в основному використовується в лікарських цілях. Отруйна речовина є смертельним у великих дозах.
Шотландський лікар Томас Річард Фрейзер виділив к-строфантин у 1862 році. У 1888 році французький Арно видобув г-строфантин з африканського дерева уабайо. Були запропоновані численні настоянки з різною концентрацією серцевого глікозиду Strophantus. Терапевтичний ефект спочатку був невизначеним, навіть якщо лікування проводилося в клініках.
Альберт Френкел, сільський лікар з Баденвейлера, досліджував на додаток до своєї практичної роботи у Фармакологічному інституті в Університеті Гейдельберга та в Університетській клініці в Страсбурзі речовини, які, як він очікував, будуть корисними як серцеві препарати для своїх пацієнтів. Він виявив, що внутрішньовенне введення строфантину добре впливає на захворювання серця. Для досягнення бажаного ефекту та не загрози пацієнту через введення строфантину були розроблені стандартизовані розчини для внутрішньовенного введення.
До 1970-х років строфантин вважався стандартним препаратом для всіх типів серцевої недостатності. Застосовується при ненормальному серцебитті, слабкості або пошкодженні серцевого м’яза після інфаркту, після грипу або після запалення серцевого м’яза при дифтерії, стенокардії та високому артеріальному тиску.
Фармакологічний ефект
Фармакологічний ефект строфантину полягає у впливі серцевих глікозидів на натрієво-калієву насос. Це транспортна система на основі білка, яка зустрічається в клітинних мембранах. Цей білок врівноважує витікання іонів натрію з клітини та іонів калію в клітину. Правильне функціонування натрієво-калієвої помпи відіграє життєво важливу роль для клітин серцевого м’яза та нервових клітин. Серцева недостатність може призвести до дисбалансу в іонообміні. Це має послаблюючий вплив на функціональність клітин серця.
Внутрішньовенне введення строфантину уповільнює транспортування іонів калію з клітини. Одночасно збільшується вміст кальцію в клітині. Ці умови підвищують здатність клітин серцевого м’яза скорочуватися. Натрієво-калієвий насос гальмується більш високою дозою. Навпаки, невелика пероральна доза строфантину стимулює іонообмін.
Медичне застосування та використання
Строфантин - це серцевий глікозид, ефект якого є найшвидшим із усіх доступних серцевих глікозидів. До 1992 року в офіційних підручниках строфантин згадувався як стандартна терапія гострої серцевої недостатності. Ампули з серцевим глікозидом були у валізі кожного лікаря швидкої допомоги. У наступні роки і до наших днів строфантин рідко застосовувався при лікуванні серцевих захворювань на користь інших речовин, що впливають на серце, таких як дигоксин, хімічна сполука, що міститься в наперсті (digitalis purpurea). Тим часом доступні лише застарілі дослідження, які вже не відповідають сучасним науковим вимогам, хоча ефективність строфантину була доведена і задокументована за довгу історію досліджень.
Серцевий глікозид Строфант рідко застосовується в університетській медицині. В альтернативній медицині, однак, є ще гомеопатичні препарати, які застосовуються для полегшення хронічних захворювань серця. Картина препарату рекомендує Strophantus, наприклад, при недостатності мітрального клапана, що дуже часто пов’язане з набряком. Строфант не тільки стимулює серцеві м’язи, він також підтримує дренаж тканини.
Ризики та побічні ефекти
Навряд чи є побічні ефекти, які мають побоюватися, коли стандартизований розчин від Strophantus приймають або вводять внутрішньовенно. Протягом багатьох десятиліть строфантин вважався серцевим препаратом, який був ефективним і найкраще переносився. В деяких випадках спостерігався лише незначний проносний ефект.
Навіть з гомеопатично потенційованим препаратом не слід очікувати небажаних ефектів, якщо строфантин був призначений відповідно до індивідуальних симптомів пацієнта.
Навпаки, високі дози, які приймаються неконтрольовано, можуть бути небезпечними для життя.
.jpg)
