Термін травма сходить до грецької мови і означає «рана». The Травмотерапія лікує психічну чи емоційну травму чи психотравму.
Що таке терапія травми?
У психології травму називають психічною раною. Травма виникає як соматична реакція на переважаючі події. У людей, які зазнають надзвичайних ситуацій, таких як жорстокість, насильство, нещасні випадки, небезпечні для життя хвороби, операції та воєнний стан, можуть розвинутися симптоми травми або посттравматичний стресовий розлад.
Травмотерапія намагається позбавити уражених людей від заклинань їх травматичних переживань та ефективно лікувати типові стресові симптоми, пов’язані з ними, щоб дати їм змогу знову жити вільним і значною мірою необтяженим життям.
Функція, ефект та цілі
Всесвітня організація охорони здоров’я характеризує травму як психічно страшну подію, що є наслідком катастрофічної, надзвичайної ситуації чи загрози, яка може бути як довготривалою, так і тимчасовою. Цей досвід майже завжди викликає тривалі порушення у постраждалих. Однак не всі стресові ситуації призводять до травми. Чи виникає ця умова чи ні, залежить у багатьох випадках від особистого характеру постраждалої людини та їх соціального середовища, від того, як вони переживають травматичну подію та чи здатні вони це переробити чи ні.
Люди сприймають травматичне переживання як ситуацію, близьку до фізичної чи емоційної смерті, до якої вони або, мабуть, або насправді на волю. Ця ситуація виникає із зовнішніх обставин та / або інших людей, на які постраждала людина не має впливу. Прикладом може бути лютість молоді у середній школі Альбервіль у Віннендені у 2009 році. Він вбив кількох учнів, викладачів та перехожих, перш ніж судити про себе. Постраждалі досі перебувають на травматотерапевтичному лікуванні, оскільки вони не в змозі змиритися з цією незрозумілою подією, від якої вони лише випадково врятувалися живими.
Практично всі постраждалі від травми інстинктивно захищають себе через механізм внутрішнього розмежування, дисоціації, за допомогою якого вони здатні відокремлювати різні області травматичного досвіду один від одного. Деякі люди відкриті щодо цього і відчувають потребу говорити про це. Вони переповнені потоком думок, образів і мрій, в яких вони знову і знову переживають подію. Ці спалахи можуть бути викликані звуками, запахами, кольорами, місцями, зображеннями, фільмами, людьми або певними ситуаціями.
Ці тригери в технічному плані називаються тригерами. Навіть десятиліття потому вони можуть раптово викликати ланцюгову реакцію соматичних реакцій, не вплинувши на травму. Травматизуюча подія незмінно зберігається в мозку. Цей захисний механізм покликаний дати можливість зацікавленій особі негайно реагувати на ті самі чи подібні події у майбутньому з метою запобігання небезпеці. Інші страждальці відокремлюють те, що вони пережили повністю, від свого життя і ігнорують все, що з цим пов'язано. Вони покладаються на стратегію заперечення, ігнорування та емоційного відкликання, щоб таким чином запропонувати нормальність, оскільки сприймають свою травму як порушення в регулярному процесі.
Така поведінка є захисним механізмом, який ті, хто постраждав, виробили протягом багатьох років, щоб уникнути повторної травми.У якийсь момент вони сприймають цю поведінку як нормальну і самоочевидну, і саме так їх сприймає і їх соціальне середовище, що, не знаючи цього, посилює розуміння їх ролей. Навіть у людей, які раптом стали свідками екстремальних ситуацій, не ставши самими жертвами, можуть розвинутися симптоми травматичного стресу.
Ви можете знайти свої ліки тут
➔ Ліки для заспокоєння та зміцнення нервівРизики, побічні ефекти та небезпеки
Травматичні переживання завжди випробовують власну ідентичність, тому що люди, які постраждали, не впливають на ці зовнішні події, які впливають на їхнє життя. Неперероблена травма може мати серйозні наслідки, оскільки захисні механізми стають все більш незалежними.
Наслідками можуть бути депресія (дистимія), невміння працювати, звикання, дисоціативні розлади, емоційна холодність, проблеми з поведінкою, порушення прихильності, надзвичайно контрольована та контролююча поведінка, уникнення (уникання), агресивність (гіперарусальність) та посттравматичний стресовий розлад. Сюди потрапляє терапія травми. Починається із загального консультування, яке може бути коротко- чи довгостроковим. При короткотерміновому консультуванні потерпілий має справу лише з кількома аспектами досвіду. Довгострокове консультування працює над тим, що було пережито покроково, а також надає допомогу жертвам, щоб знову могли впоратися із повсякденним життям.
Травмотерапевтичні консультації починаються в різних моментах. У разі гострих симптомів, крім терапії травми, показана медикаментозна терапія із застосуванням психотропних препаратів, транквілізаторів та антидепресантів, навіть якщо виділення цих засобів не є безперечним. Ці препарати надійно зменшують занепокоєння, надають стан спокою та блокують зворотне захоплення серотоніну за допомогою "селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну". Хоча ці речовини часто є першим лікуванням вибору, вони борються лише з побічними ефектами посттравматичних скарг, але вони не усувають причину.
Застосування психотропних препаратів має сенс лише у поєднанні з терапією травми. Це переслідує різні підходи. Психотерапевтична процедура допомагає впорядковано переробляти травматичні переживання, обмежувати їх або вирішувати. Психоаналітичний процес працює з передачею та фіксуванням травматичних переживань від пацієнта до терапевта. Образний процес використовує більш глибокі рівні свідомості та працює з обробкою образів, подібних до мрії. Розповідний підхід враховує потребу пацієнта складати розповідь у розмовах.
Іншими важливими підходами є поведінкові терапії, які стикаються з потерпілими з тим, що вони пережили (терапія експозиції), а також підхід до впливу та реструктуризації. Ця терапія, орієнтована на сон, спрямована на те, щоб зробити стресові спогади керованими та послабити їх. Гештальт-терапія спирається на ізольований підхід до розуму, душі та тіла. Творчі підходи (арт-терапія) також можуть бути корисними. Жертви травми, які виявляють певну психологічну стійкість до пережитого, виявляють стійкість.
